Коагулянти - це неорганічні солі, які здатні гідролізувати в воді з утворенням дрібних частинок. Всі вони схильні частково розчинятися в ній і логічно, що завжди є ймовірність проникнення в очищену воду невеликих концентрацій цих речовин. Тому розглянемо різницю між коагулянтами в аспектах їх ефективності, умов роботи, впливу на людину.
Солі алюмінію
Вони є найпоширенішими коагулянтами та ідеально підходять для очищення води з високим вмістом природних органічних речовин (в тому числі зеленої води з Дніпра). Інтервал pH, в якому вони працюють 4 - 8 одиниць. Наприклад, для осадження природних органічних речовин гуматів необхідний pH на рівні 5,5 - 6,5, тому поверхневі води перед їх застосуванням підкислюють. В якості коагулянтів застосовують сульфат, хлорид і гідрохлорид алюмінію, а також галуни.
Головними перевагами алюмінієвих сполук як коагулянтів є широкий діапазон pH, в якому вони можуть працювати, ефективність стосовно природних органічних речовин, а також невисока вартість. Важливим недоліком є той факт, що вода після очищення може містити залишкові кількості алюмінію.
Сьогодні сполуки алюмінію застосовуються у "Київводоканалі" (сульфат), Норвегії, Німеччині та інших країнах світу.
Солі заліза
Це другий за поширенням коагулянт. Застосовують для очищення каламутних вод з високою твердістю, а також стічних вод. Оптимальний pH для ефективної роботи солей заліза - 9. Залізовмісні сполуки добре проявляють себе при видаленні запахів і присмаків, сприяють осадженню важких металів і органічних сполук. Але, мають й ряд серйозних недоліків. По-перше, це посилення корозії, по-друге, утворення розчинних кольорових комплексів з деякими органічними сполуками, по-третє, солі заліза утворюють менш щільні осади. До переваг можна віднести факт безпеки для людини.
Солі заліза застосовують на Житомирському водоканалі, а також на станціях централізованого очищення води в Нідерландах, Франції та інших країнах.
Солі магнію
Такі коагулянти використовують вкрай рідко і переважно для очищення технологічних вод, проте існують рідкісні приклади використання сульфатів і хлоридів магнію в очищенні води з озерах Шотландії та Канади. В Україні не використовують солі магнію для коагуляції поверхневих вод. Основними їх недоліками є ціна, яка в кілька разів перевищує вартість солей заліза та алюмінію, а також те, що вони можуть підвищувати твердість води. А ось до переваг можна віднести повну безпеку стосовно людського організму.
Основним питанням вибору коагулянта в сучасних українських реаліях є його вартість. Наприклад, ринкова ціна сульфату алюмінію дорівнює приблизно 9 тис.грн за тонну, хлориду тривалентного заліза - 11 тис.грн, а хлористого магнію - 16 тис.грн. граничнодопустима концентрація жорстко визначається і дорівнює 0,2 мг/л.
Завдяки результатам досліджень, проведених в компанії Ecosoft, ми маємо такі дані про стан води в Києві: вміст алюмінію у 16% проб перевищує допустимі нормативні значення, в 74% концентрація нижче граничної, і лише в 10% випадків алюміній не було виявлено.
Отже, можна зробити висновок, що застосування інших, безпечніших коагулянтів було б раціональним, але склад водопровідної води в Україні залишає бажати кращого. Вона містить чимало інших компонентів, які мають цілком доведену токсичність: наприклад, хлорорганічні речовини, нітрати, амоній, манган. Більш того, майже всі проби води мають досить високу твердість, що робить використання хлориду магнію небажаним - це призведе до поглиблення проблеми твердої води.
Ситуація в інших містах України буде приблизно такою ж. домашній фільтр зворотного осмосу, або використання покупної води.
Джерело: ecosoft.ua