Згідно з чинними стандартами, питна вода (і водопровідна в тому числі) повинна бути безпечна в епідеміологічному, радіаційному плані, нешкідлива за хімічним складом і мати задовільні органолептичні властивості. Якість води визначається цілою низкою показників (вміст тих або інших домішок), гранично допустимі значення яких встановлюють відповідні нормативні документи. З 2010 року Міністерством охорони здоров'я України затверджено державні санітарні норми та правила: «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ГCанПиН 2.2.4-171-10).
Знаючи конкретні характеристики води, можна за допомогою фахівців підібрати методи поліпшення якості цієї води, а також вирішити пов'язані з нею проблеми.
В даному матеріалі, складеному на підставі перерахованих вище діючих нормативних документів, ми хотіли б познайомити вас з існуючими показниками і їх значеннями.
Присмак та запах
Ці показники називають органолептичними. Крім того, що неприємний смак і запах можуть викликати неприємні відчуття або навіть нудоту, вони є непрямими ознаками наявності в воді багатьох токсичних забруднювачів. Наприклад, солонуватий смак визначає надлишок хлориду натрію; гіркий — сірчанокислий натрій або магній; терпкий — сірчанокисле залізо та алюміній, надлишок вапна; металевий — залізо, марганець і мідь; мильний — карбонат натрію; солодкуватий — бікарбонат натрію; терпкий, подразнюючий викликає стирол, а гнилісні і рослинні говорять про розмноження у воді мікроорганізмів.
Каламутність
Каламутність води це візуально визначуваний параметр, зумовлений вмістом зважених часток. Мутність може викликатися вкрапленнями піску, глини, мулу, пластівцями окисненого заліза, а також тонкодисперсними колоїдними домішками, які видаляються тільки при хімічній коагуляції або мембранному розділенні. Детальний опис цього параметра читайте тут.
Каламутність перешкоджає використанню води як для питних, так і для господарсько-побутових цілей, а також для живлення парових котлів і для деяких видів виробництв.
Кольоровість
Зазвичай така вода має характерний жовтуватий або коричневий відтінок, який викликається природними органічними речовинами — гуміновими кислотами. Вони утворюються в процесі природного гниття рослинної і тваринної сировини та вимиваються в природні водойми в невеликих кількостях. Також причиною кольоровості може бути підвищена концентрація заліза і деяких органічних речовин промислового походження.
Перешкоджає використанню води для деяких виробництв (наприклад, при виготовленні паперу вищого сорту).
Окиснюваність
Величина окиснюваності більше 5,0 мг O2/л вказує на великий вміст органічних речовин і може свідчити про можливе забруднення джерела стічними водами або поганий загальний стан водойми (заростання водоростями, зниження рівня, стан паводку та ін). Така вода зазвичай забруднена мікроорганізмами, викликає спінювання води в парових котлах, вказує на можливість розвитку органічних обростань в охолоджуваних водою теплообмінних апаратах. Її не можна використовувати для пиття, потрібна попередня очистка.
Сухий залишок
ей параметр визначає загальну кількість розчинених у воді мінеральних неорганічних солей кальцію, магнію, калію, натрію, важких металів, а також великий відсоток органічних речовин. Цей параметр використовується в першу чергу для визначення загальної мінералізації води.
Величина його у воді джерела, використовуваного для питних цілей, не повинна перевищувати 1000 мг/л. Підвищений вміст розчинених речовин у воді перешкоджає використанню її для живлення парових котлів через зниження економічності їх роботи (збільшення продувки), перешкоджає використанню води для деяких виробництв (синтетичного каучуку, капрону, кіноплівки, конденсаторного паперу).
Жорсткість
Підвищена жорсткість при тривалому застосуванні є причиною порушення обміну речовин в організмі людини і хвороб сечостатевої та серцево-судинної систем, в побутових і промислових процесах викликає перевитрату мила, посилене зношування білизни при пранні, погіршення варіння м'яса, овочів, перешкоджає використанню води для парових котлів і деяких видів виробництв (фарбування тканин, виробництво штучного волокна тощо). Підвищена карбонатна жорсткість додаткової води при оборотних системах водопостачання приводить до відкладенню карбонату кальцію в теплообмінних апаратах і в охолоджуючих пристроях (градирнях, бризкальних басейнах).
Жорсткість води господарсько-питних водопроводів повинна бути не більше 7 мг-екв/л, в особливих випадках — до 10 мг-екв/л. Для різних технологій вимоги можуть бути більш жорсткими — наприклад, для живильної води парового котла жорсткість не повинна бути вище 0,02 мг-екв/л.
Водневий показник (рН)
воді питних водопроводів значення рН повинне знаходитися в межах 6,5-8,5.
pH менше ніж 6,5 говорить про кисле середовище, що в тривалій перспективі може негативно позначатися на роботі шлунково-кишкового тракту, pH понад 8,5 це лужне серидовище, також може викликати певны проблеми зі здоров'ям.
Значення рН нарівні з іншими показниками якості води (температура, загальна лужність, вміст кальцію і сухий залишок) дозволяє
будувати висновки про здатність води осаджувати в водопровідних трубах і охолоджувальній апаратурі карбонат кальцію або викликати корозію контактних металевих поверхонь.
Залізо
Залізо зазвичай характерне для свердловинної води, оскільки є природною домішкою підземних вод. Завдяки нестачі повітря, воно не окислюється і може досягати в воді зі свердловин вкрай великих значень. Для водопровідної води більш характерно вторинне забруднення залізом в трубопроводі - в процесі руху по трубах змиваються пластівці іржі та залізоорганічні сполуки.
Вміст заліза в питній воді не повинен перевищувати 0,2 мг/л. Підвищений вміст заліза в питній воді негативно впливає на смак води, викликає метеоризм і закрепи. У господарсько-побутовому застосуванні може викликати пошкодження білизни та появу іржавих плям на сантехніці, перешкоджає використанню води для деяких виробництв (фарбування тканин, виробництво кіноплівки тощо), в деяких випадках є причиною утворення у водопровідних трубах відкладень заліза.
Сульфати і хлориди
Хлориди і сульфати - це одні з найпоширеніших аніонів в складі води, більшість таких неорганічних сполук є повністю розчинними у воді.
При систематичному споживанні хлориди можуть викликати порушення в роботі сечостатевої системи та, як наслідок, набряки. Вони у свою чергу призводять до підвищеного тиску і проблем серцевосудинної системи.
Сульфати є причиною неприємного гірко-солоного присмаку води, вони можуть викликати подразнення слизової шлунково-кишкового тракту, деякі мають проносний ефект, наприклад, сульфат магнію є одним з поширених проносних засобів з швидким ефектом.
Вміст сульфатів і хлоридів у питній воді не повинен перевищувати 250 мг/л.
Фториди
Сполуки фтору впливають на опорно рухову систему - кістковий скелет. Більше половини спожитого фтору осідає в кістках і зубах.
Вміст фторидів в питній воді повинен бути на рівні 0,7-1,5 мг/л. Недостача фтору в питній воді — менше ніж 0,5 мг/л, а також його надлишок — понад 1,5 мг/л — шкідливий.
Фтор бере участь в роботі щитовидної залози і засвоєнні мікроелементів, в тому числі кальцію. У випадку з цим елементом однаково небезпечні, як його недостачатак і надлишок.
Наприклад нестача може викликати руйнування кісткової тканини зокрема зубів, а надлишок акумулюється в аорті і може бути причиною її кальцинозу.
Аміак, нітрати, нітрити
х наявність служить сигналом про можливе забруднення джерела побутовими або промисловими стічними водами.
Аміак у великих концентраціях викликає подразнення слизових оболонок. При проведенні досліджень на лабораторних кроликах, спостерігалися дисфункції в статевій сфері, у вагітних самок спостерігалося уповільнення зростання плоду. На генетичному рівні були присутні зміни в структурі хромосом, в тому числі летальні мутації.
Нітрати викликають порушення в роботі нервової системи, головний біль, набряки і як наслідок гіпертонію.
При длительном влиянии на крыс питьевой воды с высоким уровнем аммония наблюдалось снижение содержания кальция в организме, происходила смена в рН крови и уменьшалась вес тела. Что касается людей, то особенно уязвимы люди с пониженным метаболизмом аммиака, вызываемым нарушениями функции печени, почек.
Силікатна кислота
Перешкоджає використанню води для живлення котлів високого тиску (через відкладення силікатної накипу на стінках котлів та лопатках турбін).
У людей, які тривалий час застосовували для пиття воду з підвищеним вмістом кремнієвих сполук, спостерігався розвиток фіброзу легень, утворення каменів в нирках і новоутворень. Рідко, ознаками хронічного отруєння є стомлюваність, розвиток депресивного стану, анемії.
У промисловості викликає осади на поверхні трубопроводів.
Вільна вугільна кислота
Вуглекислий газ частково розчинний у воді. Вуглекислота є його розчиненої формою: СO2 + H2O = H2СO3.
Незважаючи на бактерицидні властивості, для організму людини, вона може викликати метеоризм і подразнення стінок шлунка.
У промисловості може викликати корозію металів (в тому числі водопровідних труб) і бетонних споруд.
Сірководень
арактерною ознакою підвищеного вмісту сірководню у воді є неприємний запах тухлих яєць. Цей забруднювач характерний тільки для бідних киснем свердловинних вод, оскільки на повітрі він швидко окислюється.
Незважаючи на те, що він не проявляє високу токсичність для організму людини, пити таку воду як мінімум неприємно. З наслідків тривалого пиття такої води можна спостерігати подразнення стінок шлунку, метеоризм і інші захворювання шлунково-кишкового тракту.
Мікроорганізми в воді
Загальне мікробне число кількісно характеризує наявність у воді мікроорганізмів, для питної води це кількість колоній аеробних і анаеробних бактерій в 1 мл води. Воно визначається шляхом внесення проби води в поживне середовище і вирощування колоній протягом певного часу - від 3 днів до тижня. Допустимий показник для питної води - 100 бактерій в 1 мл води.
Одним з найнебезпечніших забруднювачів є кишкова паличка. Її наявність свідчить про фекальне забруднення води, що є неприпустимим для питних джерел. Наслідком вживання такої води може бути гостра діарея, яка особливо небезпечна для маленьких дітей.
Джерело: ecosoft.ua