Загальна жорсткість води - це показник якості природної води, що визначається наявністю в ній головним чином розчинених солей кальцію і магнію. За вимогами до фізіологічної повноцінності води величина цього показника варіює в межах 1,5 - 7 мг-екв/дм3 . В природних водах досить часто зустрічається перевищення норми за цим показником, особливо це характерно для артезіанських вод (рис.6.3.). Водночас, при використанні для доочистки води зворотноосмотичних систем вміст іонів жорсткості в воді зазвичай не досягає рівня вимог.


Висока жорсткість води призводить до порушення всмоктування жирів у кишечнику в результаті утворення кальцієво-магнієвих нерозчинних мил при омиленні жирів; у осіб з чутливою шкірою висока жорсткість сприяє появі дерматитів у зв’язку з тим, що кальцієво-магнієві мила мають подразнюючу дію, волосся після миття стає жорстким. Є дані, що вживання занадто жорсткої води може призводити до збільшення частоти захворювань на сечокам’яну хворобу; при різкому переході від користування жорсткою водою до м’якої і навпаки можуть спостерігатися диспепсичні явища.

При використанні жорсткої води погіршується розварювання м’яса і знижується засвоюваність вітамінів, що надходять з овочів, в результаті зв’язування їх в комплекси.